Назва площі походить від назви старовинної криниці, розташованої на вул. Турецькій біля Турецького мосту.
Історія:
У 1793 р. криниця була капітально відремонтована й поруч було встановлено пост жандарма, який слідкував, щоб воду брали тільки для пиття.
Криниця довгий час була місцем, де православні християни святкували Водохрестя. Крім того, з джерела брали воду для єврейської мікви (ритуального басейну).
Легенди:
Колись давно місто було наповнене турками, які підкорили молдавських господарів. Правив тут грізний паша. Легко йому жилося тут, але недуга підкралася з іншого боку.
Щоранку неймовірної краси дівчина приходила до криниці воду брати. Довго спостерігав за нею паша. Сподівався, що подивиться колись на нього, усміхнеться – і тоді він зробить їй крок назустріч. Та дівчина проходила мовчки, не підводила на пана очей. Якось надвечір красуня знову прийшла з відрами до криниці. Не витерпів паша, підступив до дівчини: «Ходи зі мною. Будеш найвродливішою з усіх моїх жінок». Але дівчина втекла…
Розгніваний турок наказав наступного дня привести її батька. Вмовляв віддати доньку в гарем, погрожував усіма земними карами, але дівчина не йшла. Тоді заборонив паша людям брати воду з криниці. Що переможе – гордість чи спрага?
Прийшла дівчина… Спинилась, де завжди брала воду. Ой, як втішилося серце паші! Ступив він крок їй назустріч, руки простяг, а вона глянула гнівно, скрикнула і кинулась у криницю…
Так легенда оповідає про криницю, яка була викопана в часи панування на Буковині турків-османів, про що свідчить кам’яне обмурування джерела.