Шедевр Чернівців, який справедливо вважається архітектурним символом міста, Резиденцію православних митрополитів Буковини і Далмації, споруджено у 1864-1882 р.р. У надзвичайно складному архітектурному ансамблі відображено тією чи іншою мірою історичну долю Буковини, її поліконфесійні релігійні та поліетнічні культурні традиції i непросту політичну ситуацію, в якій тоді опинилась Буковина як один із регіонів багатонаціональної Австро-Угорської імперії.
Чернівецький національний університет, який сьогодні розташувався у Резиденції православних митрополитів Буковини і Далмації, – один із найстаріших і найкрасивіших університетів України (єдиний у країні, що входить до Списку об’єктів Світової спадщини ЮНЕСКО).
Історія:
Автором грандіозного проекту став молодий чеський архітектор Йозеф Главка, який обійняв посаду заступника голови будівничого комітету (Євгена Гакмана). У 1864 році буковинський єпископ на місці старої резиденції урочисто заклав камінь у фундамент нової будівлі. З цього розпочалося будівництво комплексу, що тривало майже двадцять років.
За масштабами будівництво резиденції не мало аналогів на Буковині й вартувало астрономічних грошей. Фінансування головним чином здійснювалось за рахунок Буковинського православного релігійного фонду. Як прояв добросусідства, свої пожертви зробили місцеві німецька та польська католицькі громади, а також іудеї. Значну допомогу надавав уряд Австро-Угорщини.
У роботі було вирішено максимально використовувати місцеві будівельні матеріали, а від виробників вимагали продукцію з найкращими якісними характеристиками. Практично кожна цеглина вимірювалася та перевірялася на звук. Останній етап контролю якості проходив безпосередньо на будівництві. Перед в’їздом на територію було споруджено спеціальну двадцятиметрову естакаду, з якої цеглини скидали на тротуар. Якщо хоча б на одній з них з’являлися тріщини – забраковували всю партію. Процес будівництва відбувався ретельно та акуратно. Для забезпечення високої якості кладки Йозеф Главка запросив із Австрії тридцять найкращих мулярів, але й їм заборонялося протягом зміни використовувати більше сотні цеглин. Будівельний розчин розводили у величезних чанах, куди додавали курячі яйця.
При будівництві було передбачено й сейсмічні особливості Карпат, де широко застосовувалися металеві конструкції, що значно підвищило міцність і довговічність будівлі. Руйнівні карпатські землетруси 1940 та 1977 рр., хвилі яких прокотились і Буковиною, ніяк не відобразились на резиденції.
Створений архітектурний ансамбль Резиденції православних митрополитів Буковини і Далмації вражав своєю вишуканістю. Серед цілого комплексу споруд особливо виділявся Митрополичий корпус. Тут знаходилося власне помешкання митрополита з просторими апартаментами, де він працював і відпочивав, та розкішними залами, де влаштовувалися аудієнції для високих гостей і відбувалися єпархіальні засідання. Тут була розміщена Синодальна зала (тепер – Мармурова), яка оздоблена мармуром й обставлена бічними галереями колон, Блакитна зала, де знаходилися бібліотека та архів. А особливе місце посідала Зала засідань Священного Синоду (тепер – Червона зала), стінний розпис якої нагадує витончене оздоблення китайським червоним шовком, а диво-стеля – колекцію писанок. Неповторним елементом цієї зали є величезні коштовні венеціанські дзеркала, які, за переказами, здатні омолодити жінку та позбавити гріхів чоловіка.Проте життя змінювалось, і храм релігії перетворився на храм науки.
Урочисте відкриття університету в Резиденції православних митрополитів відбулося 4 жовтня 1875 року. Розповідають, що наступного дня після відкриття відбувся урочистий в’їзд учнів у alma mater: сотня екіпажів, в кожному з яких сиділи по двоє студентів, проїхали вулицями міста.
Спочатку в університеті було три факультети – теологічний, філософський і юридичний. Найпопулярнішим вважався юридичний – на нього пішли 60% студентів, а от на теологічному здебільшого навчалися студенти-іноземці. Він був єдиним в імперії православним факультетом, тому не дивно, що навчатися сюди приїжджали з Румунії, Сербії, Чорногорії, Боснії, Болгарії і навіть Туреччини. Водночас, хоча навчання велося німецькою мовою, богослови вивчали вірші Івана Котляревського та старослов’янську граматику, а на кафедрі східноєвропейських історій викладали історію України. Кафедру ж української мови та літератури майже три десятиліття очолював видатний філолог, шевченкознавець і громадський діяч, професор Степан Смаль-Стоцький.
Сьогодні Чернівецький університет – окраса столиці Буковинського краю.
Видатні люди:
В університеті викладали письменник Осип Маковей, композитор Сидір Воробкевич. Серед студентів були Іван Франко, Денис Лукіянович, Олександр Колесса, Лесь Мартович, лексикограф Юліан Кобилянський (брат відомої письменниці). З чернівецьким університетом пов’язані долі Михайла Драгоманова, Лесі Українки, Володимира Винниченка.