Залізничний вокзал – один із найголовніших транспортних вузлів Херсонщини. Будівля вокзалу – відома архітектурна споруда.
Історія:
Херсон – одне з найпрекрасніших міст України. Воно має цікаву історію, та давні традиції. Знайомство з Херсоном, як і у більшості міст, починається з вокзалу.
Прокладання залізниць із промислових центрів країни до великих портових міст Одеси та Миколаєва у другій половині XVIII століття суттєво вплинуло на економіку Херсона. Треба було будувати тут нову залізницю та станцію, інакше місто випадало б із транспортної системи держави. Тому було вирішено побудувати залізничну колію до Миколаєва. В той час війни спустошили скарбницю царської Росії, тому було вирішено долучити до будівництва приватних підприємців Півдня. Постала проблема й у робочій силі – хто тільки не працював на спорудженні колії – і солдати дисциплінарного батальйону, і найняті за копійки працівники, і зубожілі селяни, і каторжани. Врешті, 16 жовтня 1907 року відбулося освячення будівлі вокзалу й відкрито регулярний товарно-пасажирський рух на лінії Херсон – Миколаїв. Залізничний вузол у той час був невеликий, а штат вокзалу складав усього 5 осіб.
Серед визначних осіб, що відвідали свого часу вокзал, був російський імператор Микола ІІ, який інспектував південну групу військ імперії.
Ще у 1950-х роках будівля вокзалу була чи не єдиною спорудою в околиці. Щоб дістатися до неї, треба було перейти через великий пустир. Проте сьогодні залізничний вокзал розташований уже майже в центрі міста.
Після низки реконструкцій будівля вокзалу усередині й зовні має такий самий вигляд, як і понад 100 років тому.
Легенда:
Перший поїзд, що прибув у місто, виявився неабиякою сенсацією й зібрав величезну кількість людей на пероні. Незважаючи на те, що він складався лише з двох вагонів, зустрічати перших пасажирів прийшла сила-силенна херсонців, серед яких найбільше виявилося тих, хто просто хотів побачити поїзд. В керівництві залізниці таку тенденцію оцінили миттєво й вирішили з усіх, хто перебуває на пероні, брати гроші. Звичайно, крім тих, у кого був квиток. Таке ноу-хау протрималося аж до 1950-х років.