Це пам’ятник українському першодрукареві Іванові Федорову. Він прибув, як він сам писав, «до богоспасенного міста Львова» 1574 року, утікаючи з дикої Московії. Коли він надрукував у Москві першу книжку, місцеві монахи пожалілися цареві Івану Грозному, що вони, натхненні Святим Духом, створюють рукописні книжки, а тут приїхав якийсь шарлатан і за допомогою бісівського верстата штампує такі самі книги. Цар повірив монахам, які таким чином позбулися конкурента, а Федорову ледве вдалося втекти.

У Львові першодрукар звертався до багатіїв, аби йому допомогли видати книжки, але ніхто з багатих львів’ян не відгукнувся. Тоді Федоров звернувся до бідноти, ремісників, поденних працівників і ті з останніх своїх грошей, «як та вдова, що пожертвувала останню лепту», про що писав першодрукар, забезпечили фінансовий бік видання перших в Україні книжок – «Апостола» і «Граматики».

Цікава деталь – книжок «Апостола» («Діяння і Послання Святих Апостолів») львівського видання 1574 року зараз залишилося у світі близько ста примірників. З’являються навіть невідомі досі книги з колекцій українських екс-президентів і народних депутатів. Натомість «Граматика» залишилася лише в єдиному примірнику, який зберігається у Гарвардському університеті в США. Оскільки наклад обох книг був приблизно однаковий – близько півтори тисячі примірників, можна уявити, як багато важила тоді освіта для молодого покоління.

1585 року у Львові заснували друкарню Успенського ставропігійного братства – найстарішу безперервно діючу до цього дня типографію у Східній Європі, а 1586 року видано Статут школи Успенського ставропігійного братства – найстарішу педагогічну пам’ятку на пострадянських теренах.