1-й день

Час відвідування локації: 

На березі Південного Бугу, між Вінницею та Хмельницьким, розкинулося невеличке подільське селище Летичів. Туристи називають його рибним раєм. Адже рибний ринок Летичева — один з найвідоміших в Україні. Сьогодні на ньому можна знайти різні види риби та морепродуктів з місцевих водоймищ і Південного Бугу. Історично так склалося, що Летичівський ринок прісноводної риби чи не найбільший в Україні.

Однак не тільки заради риби варто їхати до Летичева. Тут можна зупинитися і на трохи довший час, щоб оглянути всі місцеві архітектурні цікавинки.

За історичними даними Летичів – одне з найдавніших поселень Поділля. У ХІІ-ХІІІ ст. територія сучасного Летичева входила до складу Болохівської землі. Є всі підстави вважати, що містечко Летичів не змінювало назви з часів давньоруської держави. Збереглася й романтична легенда про князя Летичика, який відмовився від свого титулу та багатства заради коханої дівчини та заснував поселення на березі мальовничої річки під назвою Летичів.

Якщо пройти 400 метрів від місцевої автостанції центральною вулицею, можна побачити пам’ятник Кармалюку – народному меснику, діяльність якого тісно пов’язана з цим краєм. До речі, Устим Кармалюк і похований у Летичеві, на старому кладовищі.

Поряд з пам’ятником знаходиться усе, що залишилося від Летичівського замку – круглу вежу та стіни. Місто лежало на Чорному шляху, яким татари здійснювали свої напади, а тому було неодноразово спустошене.

Праворуч від решток замку стоїть Домініканський кляштор (католицький монастир). По суті, він примикає до фортеці й побудований на її території. І зараз, щоб оглянути замкові вежу і стіну з внутрішнього двору, слід зайти на територію монастиря і пройти ще через одні ворота, які, як правило, відкриті лише під час служби у храмі. А ось вхід на територію монастиря вільний у будь-який час.

Зовсім не далеко, в районі кількох кварталів збереглося ще два старовинні храми, цього разу православні. Це церква святого Михайла ХVІІ століття та Свято-Успенський храм середини ХІХ століття.