Локація:
Дзвіниця Успенського собору розташована перед західним фасадом Успенського собору в історичному центрі міста на центральній площі Соборного майдану.
Історія:
Будівництво дзвіниці розпочате 1774 р. і завершене 1801р. за проектом та під керівництвом архітектора Стефана Стабанського коштом князя Василя Долгорукого-Кримського. У дзвіниці розміщувалася невелика тепла церква Іоана Предтечі.
Нова мурована чотириярусна дзвіниця у стилі бароко з впливом російського класицизму, увінчана куполом із високим шпилем, висотою 44 метри збереглася до наших днів «Божим Промислом». Після зруйнування Успенського Собору споруда стояла пусткою та вціліла у період радянської антирелігійної кампанії завдяки проекту, за яким планувалося використати її у якості постаменту для пам’ятника Й.Сталіну. З 1941 р. по 1945 р. у ній відновлено храм Іоана Предтечі.
До 800-річчя м. Полтави було вирішено реставрувати дзвіницю та обладнати в ній музей міста з оглядовим майданчиком на верхньому ярусі. До 1992 р. в ній діяла виставка самодіяльних художників міста. Так дзвіниця збереглася аж до початку 90-х років ХХ ст.
Легендарною окрасою і гордістю Успенської дзвіниці був дзвін відомий під назвою «Кизи-Кермен». Дзвін був відлитий із гармат, вивезених із переможеної Кизи-Керменської фортеці 1695 року (суч. місто Бериславль, Херсонської обл.) відомим київським майстром Афанасієм Петровичем, коштом полтавського полковника Павла Семеновича Герцика. До 1876р. дзвін висів на третьому ярусі соборної дзвіниці та був ударною частиною головного міського годинника, який знаходився на четвертому ярусі. Того ж року його зняли, щоб перелити, бо в ньому утворилася поздовжня тріщина. Новий дзвін виготовили завдяки пожертві поміщиці Тетяни Олександрівни Старицької. Нині рідкісна пам’ятка ливарного мистецтва першої категорії експонується в Полтавського краєзнавчому музеї імені В. Кричевського. Його вага біля 2 т. (119 пудів 36 фунтів).
Традиція відліку часу на дзвіниці Успенського собору лишилася і по сьогодні. Нові дзвони Успенської дзвіниці були виготовлені на Полтавському тепловозоремонтному заводі та освячені 9 травня 2004 року архієпископом Полтавським і Кременчуцьким Євсевієм. Найбільший дзвін, вагою 240 кг, отримав назву «Красуня Полтава», інші – на честь славетних земляків Івана Котляревського і Панаса Мирного.